Таємниця була у Бога,
Мрія, схована в серці Христа,
Не відкрита колишнім пророкам,
Щоб здійснилась віків повнота.
По Його благодаті освячені
Ми безцінною кров’ю Христа...
В день далекий, Богом призначений,
Народилася Церква Свята.
Злинув Дух у зібрання Апостолів
І над кожним, як пломінь, палав.
Говорили іншими мовами,
Як їм Дух промовляти давав.
Дивувались люди побожні,
Що прийшли туди звідусіль,
Тож говорять про справи Божі,
Дуже просто, без всяких зусиль
Промовляють усе зрозуміло...
Диво, ніби примарний дим!
Може зранку нічого не їли,
Повпивались вином молодим?!
А Петро говорив сміливо-
Відкривалась небес висота.
Проростало у світ Боже диво,
Будувалася Церква Свята...
Наречена Господня, улюблена,
На землі вона – Тіло Христа.
Гнана, мучена та не погублена,
Укріпляється і підроста!!!
Освіти нас Своєю Правдою,
Щоб Любов Твоя з нас потекла,
Щоб були ми і сіллю, й розрадою,
Щоб творили Божі діла.
Церква – люди, що взяті від світу.
Громадянство Небесне у нас!
Ми – улюблені Божі діти,
І піднесені будемо в свій час!
Бог-Отець всю Христову родину
Посадив на Небесних місцях...
Слава Богу-Отцю і Сину
У Святому Дусі в віках!!!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Прочитано 2667 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 4.75
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Осень - Valentina Prokofjeva Сегодня утром, по дороге на работу, я как всегда проезжала по старой дороге мимо кладбища. Этой дорогой мне нравится ездить, потому что она сомаштабна человеку, в ней не теряешься, но как бы вписываешься в окружающую среду. Кругом сады, маленькие домики и узкая извилистая дорога по которой едва ли проезжают две машины. По ней нельзя торопится, и её объезжают любители скоростей.
В эти осенние дни принято зажигать свечи на могилках. Они так грустно светят своими огоньками, как будто о чём-то хотят нас предупредить. Но сегодня я как-то по новому на них обратила своё внимание и достав свой блокнотик, записала строки, которые легли мне на сердце.